Музейні дискусії
Мультимедійні дискусії в музейній справі: Модний тренд чи реальна допомога?
05-12-2023
Cпікери:Микола Кушнір – історик, директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини;
Євгеній Котляр – мистецтвознавець, завідувач кафедри монументального живопису Харківської державної академії дизайну і мистецтв, кандидат мистецтвознавства, професор.
Запрошені: представники музейних закладів Чернівецької області, науковці, культурні менеджери, фахівці IT-сфери тощо.
Короткий зміст виступів
Микола Кушнір:
Від початку свого існування у 2008 році Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини як недержавний музейний заклад із мінімальним штатом працівників змушений був робити ставку на сучасні цифрові технології, які могли прийти на допомогу в роботі. Так, у виставковій залі з’явився LCD-екран для демонстрації додаткових матеріалів під час екскурсії, а з 2010 року – аудіогід. Останній був створений в рамках спеціального проєкту. Він дає можливість прослуховувати екскурсію 6-ма мовами й значно полегшує роботу музею, який не має штатних екскурсоводів. Окрім того, під час проведення освітніх заходів у музеї активно використовується проектор.
2019 року музей долучився до проєкту Інституту "Центропа", в рамках якого було підготовлено аудіогід для індивідуальних мандрівок єврейськими місцями Чернівців із використанням власного смартфону. При цьому в тексті аудіогіда було використано спогади колишніх чернівчан, озвучених на студії звукозапису.
Наступним етапом стало використання сучасних мультимедійних технологій у матеріалах для освітньої роботи. Зокрема, мова йде про комп’ютерну анімацію, елементи інфографіки та зйомки за допомогою дрона. Їх застосували у процесі створення 15-хвилинного фільму про Чернівецьке гетто 1941 року, підготовленого в рамках проєкту "Вимірюючи гетто: Гродно – Чернівці – Кишинів".
Ще більш амбітні плани щодо застосування сучасних мультимедійних форматів музей поставив перед собою в рамках проєкту "Дім пам’яті", який передбачає створення веб-документального фільму про історію єврейської громади Буковини у ХХ ст. та навчальних застосунків для смартфонів на аналогічну тему для учнівської та студентської молоді. Передбачається, що створений фільм буде також інтегровано за допомогою відповідної техніки в існуючу експозицію музею.
Наведені приклади лише показують загальний тренд, за яким вже давно розвиваються музеї у високорозвинутих країнах світу. Українські ж у цьому сенсі явно відстають. Втім, у найближчій перспективі, особливо в умовах великої війни, вони навряд чи можуть розраховувати на серйозну державну чи комунальну підтримку ініціатив щодо цифровізації музейно-виставкової справи. Виходом у цій ситуації може стати залучення грантових коштів. Однак для цього музейники області мають навчитися генерувати креативні ідеї та готувати відповідні проєкти.
Євген Котляр:
Сьогодні відчутною є проблема залучення відвідувачів у музеї та на художні виставки. Застосування мультимедійних технологій може допомогти у розв’язанні цієї проблеми. При чому, тут відкриваються подвійні можливості: з одного боку сучасні цифрові розробки і мультимедійні формати дозволяють наблизити музеї та виставки до відвідувача «на дивані», з іншого – дають можливість зробити об’єкти культури більш цікавими для реальних відвідувачів, і, в першу чергу, молодого покоління, яке не приймає світ без гаджетів і смарт-технологій. Цей висновок зроблено на основі досвіду, здобутого як у процесі викладання і підготовки студентів, так і через особисту участь у різноманітних музейно-виставкових проєктах.
Прикладом може слугувати проєкт модернізації простору пам’яті на території меморіального комплексу "Дробицький яр" у м. Харків. Його центральним елементом став спеціальний інтерактивний сенсорний стіл, який відкрив необмежені можливості для створення інтерактивних онлайн-експозицій на задану тему. У поєднанні зі світловими шумовими відео- та аудіоефектами з його допомогою було створено особливу атмосферу місця, призначеного для зберігання пам’яті про знищених євреїв Харкова.
Натомість у виставковому проєкті "Автопортрет із яблуком", до якого були залучені фахівці з графічного дизайну, було використано поширений нині в онлайн-просторі формат «віртуальна галерея». Останній дозволяє відвідувачам рухатися віртуальною виставковою залою, переглядати твори мистецтва і читати інформацію про них та їхніх авторів. У цьому проєкті були використані також елементи анімації та VR-технології.
В умовах пандемії коронавірусу, щоб, з одного боку, підтримати художників, які не могли більше демонструвати свої роботи у звичному режимі, а з іншого – задовольнити інтереси поціновувачів мистецтва і принести у життя одних та інших більше позитиву та мотиви щастя, народився ще один проєкт під назвою "Щастя в квадраті". В його рамках був створений не лише каталог та буклет, але й відеофільм із застосуванням анімації. За допомогою останньої відібрані полотна ніби ожили, а такі звичні й знайомі усім мотиви та сюжети набули нового звучання.
Сучасні технології, як свідчать два останні приклади, дають можливість відносно легко показати будь-яку виставку ширшій авдиторії та зробити наголос на важливих меседжах. Це дуже зручно в сучасних умовах великої війни, коли людина часто немає можливості піти у музей чи у картинну галерею. Так само, враховуючи ситуацію, не всі музеї чи галереї мають можливість працювати у звичному режимі, приймаючи відвідувачів. VR-технології дозволяють хоч на деякий час повернутися у віртуальне мирне життя і насолодитися мистецтвом.
ФОТОЗВІТ
Музейні дискусії