Участь шкільної молоді у проєкті "Дім пам’яті": підсумки і враження
Упродовж 2022-2023 років в рамках проєкту "Дім пам’яті" відбулося 20 тематичних воркшопів, присвячених проблемам тоталітаризму, дискримінації, мові ворожнечі та фейковим новинам у ЗМІ і соціальних мережах. Учасниками занять стали старшокласники з міста Чернівців, Чернівецької області, а також румунського міста Сучава. Про підсумки та враження від роботи із учнями розповідають фахівчині, котрі готували і проводили воркшопи, а саме: кандидатка політичних наук, керівниця освітніх програм Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини Анна Ямчук та кандидатка наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, членкиня Національної спілки журналістів України та Незалежної медіа-профспілки України Лілія Шутяк.
Переглянути текстовий варіант
Ліля:
Сучасні підлітки зростають в умовах стрімкого розвитку технологій та доступу до інформації через інтернет. Це призводить до більшого інтересу до віртуального світу, соціальних мереж та різних аспектів цифрової культури. З іншого боку, вони можуть недостатньо критично ставитися до інформації, яку зустрічають в мережі, й не завжди вміти розрізняти факти від думок чи маніпуляцій. Під час воркшопів ми вчилися формувати навички критичного мислення, аналізувати інформацію та перевіряти джерела. На заняттях панувала відкрита й доброзичлива атмосфера. Учні активно реагували на запропонований матеріал, ставили питання, долучалися до дискусій та ділилися власним досвідом протидії фейкам, дискримінації та мові ворожнечі.
Анна:
Робота зі школярами – це завжди дуже відповідальний і непростий процес, оскільки цільова аудиторія – надзвичайно вибаглива і певною мірою непередбачувана. Разом з тим, сучасні українські підлітки неймовірно цікаві, відкриті та допитливі. Відповідно вони заряджають своєю позитивною енергетикою, тому проведення воркшопів у рамках проєкту "Дім пам’яті" принесло неабияке задоволення. На жаль, це задоволення було затьмарене умовами, в яких нам доводилося працювати: часті тривоги, відключення електроенергії через атаки росії на нашу енергосистему та, власне, взагалі через те, що нам доводиться жити і працювати під час війни. Однак, всі ці умови лише ще раз довели важливість і актуальність тем, які ми розглядали в рамках цього проєкту.
Анна:
У воркшопі «Тоталітарна держава та її дискримінаційні практики» взяли участь 124 учні в Україні (м. Чернівці, с. Мамаївці, смт Лужани, с. Стрілецький Кут, с. Драчинці) та 43 учні в Румунії (м. Сучава).
Ліля:
Загалом у воркшопах на тему "Мова ворожнечі та дискримінація у ЗМІ. Фейкові новини" взяло участь 125 учнів із Чернівців, Мамаївців та Лужан, а також 25 учнів із м. Сучави.
Ліля:
Теми ролі та значення медіа в сучасному світі, їхньої об’єктивності та дотримання стандартів, боротьба з дезінформацією, мовою ворожнечі та різними формами дискримінації є одними з найбільш актуальних проблем нашого часу. Дезінформація може суттєво впливати на суспільство, створюючи неправильні уявлення та руйнуючи довіру між різними групами населення. Фейкові новини або маніпулятивні повідомлення здатні вплинути на виборчі процеси, суспільну думку або спричинити конфлікти. Також дезінформація загрожує безпеці особистих даних користувачів. Наприклад, шахраї можуть використовувати фальшиві повідомлення для отримання доступу до конфіденційної інформації та вчинення злочинних дій. Розпалювання мови ворожнечі в інтернеті має також негативний вплив на емоційний стан користувачів і їхнє самопочуття. Це особливо важливо для молоді, яка є основною аудиторією інтернету. Запобігти поширенню дезінформації та маніпуляцій допомагають навички критичного мислення та перевірка джерел інформації, що ми й вчилися робити під час занять зі старшокласниками.
Анна:
Тоталітаризм – це винахід ХХ ст. Сьогодні тоталітарних держав (у класичному розумінні цього терміну) не існує. Проте, більша частина населення світу (майже 40%) живе у умовах авторитаризму, який має низку подібних до тоталітаризму ознак. Тоталітарний режим спотворює і перекручує загальнолюдські цінності та ідеали, використовуючи для цього всі доступні засоби, а особливо – жорстку пропаганду. Для того, щоб тримати своє населення під контролем, а його приховану лють скеровувати у потрібному диктатору напрямку створюється «образ ворога». Саме такі методи використала нацистська Німеччина для того, щоб виправдати вбивства мільйонів європейських євреїв. Скільки б ми не досліджували цю тему, мені досі складно зрозуміти, яким чином вдалося налагодити і організувати цілий механізм масового вбивства у формі гетто, концентраційних таборів та таборів смерті. Здавалося б – це все в минулому. А тоді ми дивимося у теперішнє і бачимо, як вміло створює "образ ворога" держава-терорист росія, яка активно використовує пропаганду для пояснення і виправдання війни проти України... На жаль, не всі засвоюють уроки історії і тому приречені повторювати помилки.
Анна:
На жаль, так. І це погана новина. Хороша новина у тому, що тоталітарна держава не постає за один день. Для цього потрібно виховати ціле покоління слухняних мешканців, які будуть готові сліпо підкорюватися своєму диктатору, а отже – для цього потрібний час. Проте, тенденції сучасного світу дуже насторожують. За 2023 р. індекс демократії у світі впав на найнижчого показника за останні 17 років. Менше 8% населення світу живе в умовах повної демократії. Авторитарні режими зміцнюються і розширюють свою географію. І хоча у сучасному світі тоталітаризм не може бути таким, яким він був у ХХ ст., основні принципи, мабуть, будуть незмінними – це повне знецінення і заперечення особистості, а також готовність до вчинення безпрецедентних злочинів з метою задоволення інтересів диктаторів. Проте нічого із вище зазначеного не може здійснити диктатор самотужки. Для цього йому потрібне "зручне" суспільство. Суспільство з високим рівнем освіти і культури, яке здатне до критичного аналізу минулого та сьогодення, яке вміє розрізняти правду та фейки й має високий імунітет до пропаганди, ніколи не стане "зручним" для диктатора.
Ліля:
Сучасні підлітки активно використовують соціальні мережі для отримання інформації та взаємодії й, відповідно, вони більш вразливі до впливу фейків та мови ворожнечі. Під час занять ми помітили, що молодшим дітям (13-15 років) здебільшого важче розпізнати маніпулятивні технології в мережі. Натомість старші, 16-17-річні, менш схильні вірити всьому, що бачать в інтернеті й вже мають певні навички у визначенні дезінформації. Але й вони теж стикаються з впливом фейків та мови ворожнечі.
Серед учасників воркшопів були й діти із родин внутрішньо-переміщених осіб зі Сходу України. Вони активно долучалися до обговорень і ділилися власним досвідом із цієї теми. Так, наприклад, Єва Рудика зі Слов'янська розповіла про те, що чимало її друзів та знайомих на початку повномасштабного російського вторгнення стали жертвами російської пропаганди. Водночас Єва та її сім'я не повірили фейкам, які активно поширювала країна-агресор. Історія цієї учасниці воркшопу надихнула й інших учнів критичніше ставитися до інформації та вчитися аналізувати джерела.
Анна:
На мою думку, все починається з сім’ї. Адже цінності, які культивуються у родинному колі, визначальним чином впливають на формування дитини як особистості, а також "програмують" її поведінку у дорослому житті. У психології є поняття "авторитарної особистості", яка вважається основою тоталітарного режиму. За однією із теорій основи такої особистості закладаються в дитинстві й залежать від методів виховання дитини у сім’ї. Тому, насправді, неможливо переоцінити значення сім’ї як первинної соціальної ланки суспільства.
У той же час школа – це, мабуть, головне місце соціалізації дитини. Як на мене, саме школа має визначальний вплив на формування колективної свідомості молодого покоління. Тому необхідно, щоб сучасна українська школа забезпечувала розумний баланс між наданням освітніх послуг і вихованням. Бо часто складається враження, що основні зусилля сучасної школи спрямовані саме на забезпечення освітньої складової, яка сама по собі є справді дуже важливою і складною, через що функція виховання відсувається на другий чи, навіть, на третій план. У цій ситуації на допомогу школі мали б прийти інститути неформальної освіти. Останні можуть і повинні доповнювати знання, здобуті у школі, а також зробити свій внесок у справу формування громадянської свідомості нашої молоді. Тому я виступаю за те, щоб інститути формальної і неформальної освіти працювали разом, адже у нас спільна мета.
Анна:
Обидва цикли воркшопів, які були передбачені планом реалізації проєкту, наразі завершено. Проте, освітня програма музею, над якою ми зараз працюємо і яка включатиме різні освітні заходи, в перспективі пропонуватиме також й ці воркшопи, хоча, можливо, у трохи зміненому форматі. Попередньо замовивши, їх можна буде відвідати прямо у музеї. Окрім цього, розроблені нами для цих воркшопів матеріали і вправи будуть доступні на сайті проєкту, звідки учителі зможуть їх завантажувати та використовувати на власний розсуд як під час уроків, так і для проведення освітніх заходів поза шкільною програмою.